Сказка о природе


Пори року

Це трапилося дуже давно. Жили два королівства. В одному з них жили чотири брати: одного звали Сніг, другого - Вітер, третього звали Сонце, а меншого -Дощ. Ці принци були дуже сміливі, мали добре серце. Сніг вкривав землю білою скатертиною, діти цьому дуже раділи та каталися на санчатах, ковзанах та лижах.

Вітер літав над землею та розганяв хмари. Сонце зігрівав всіх променями свого вбрання, яке було дуже яскраве. Дощ поливав водою луги, сади та ліси, а ще він поливав дуже великі річки, водойми, але вони до цього розливалися.

А в другому королівстві жили чотири прекрасні принцеси, вони були дуже працьовиті та любили тварин, а ще вони були хоробрими. Першу звали Зима, другу - Весна, третю - Літо, а четверту - Осінь. Вони кожному приділяли увагу. Зима дарувала кожному прохолодну погоду. Весна кожній тварині дарувала квіти, гриби, горішки. Вона віддавала звірям все, що сама мала. Літо зігрівало своєю любов’ю кожну тваринку і завжди пригощала їх, особливо яблучками. А Осінь дуже любила дерева, квіти. Їй дуже подобається жовтий колір, тому її вбрання було жовтим, кольором з квітами та листочками, які падали з дерев.

З них ніхто не знав навіть, з яким королівством вони воювали. Про це не знали ні принцеси, ні їхні сусіди-принци. Одного разу до королівства принцес завітали принци із сусіднього королівства, щоб вирішити: чи довго триватиме їх війна, і коли можна проголосити мир двох королівств. Вони зайшли до брам великої вежи і промовили варті:

- Нам потрібно поговорити з царем цього королівства, з яким ми воюємо вже сім років.

- Думаєте, ми повіримо вашим словам. Це ж смішно, що ви навіть не знаєте, хто є правителем у нашому королівстві! - відповіла варта.

- Але в нас є царська корона нашого батька, який загинув при першій же війні. Ми хочемо, щоб був мир з вами, скільки людей загинуло при війнах, скільки пролилося крові. Навіть не можна собі уявити, - відповів Сніг.

Варта уважно вислухала парубків та на це мовила:

- Добре, але зачекайте, ми запитаємо у принцес, чи можна вас впустити до нашої вежі.

- Скажіть, будь ласка, а у вас королеви? - запитав Вітер у варти.

- Так, у нас володарки чотири принцеси - Зима, Весна, Літо і Осінь. Вони в нас дуже сміливі...

А ще розкажу вам по секрету, наші принцеси бачили багато див. Одного разу вони гуляли біля водоспаду “Мрія”, і тут водоспад розступився, і з нього вийшла якась стара бабуся і почала своїм платочком накривати землю. А коли його підняла, то місто, яке знаходилося на тому місті, звелося з землею. І принцеси почали її гукати. Бабуся та спустилася на землю і почала своїм платком вкривати їх, але вони її не боялися. Принцеси витягли мечі і почали її вбивати ними.

Потім Літо залишила дуже яскравий меч у водоспаді. Вона почала лізти на гору до водоспаду. Вона залізла і почала його витягувати, але меч чомусь там і залишився. Літо витягувала і нарешті він був у її руках меч з блискучими дзеркальцями. В цю ж мить Літо спригнула з гори і в бабусю (то була чаклунка) кинула меч. Чаклунка вмить розлетілася попілом. Але вона не померла, лише після п’яти років від її загибелі вона знову збере кожну пилинку...

- Наші гості, прошу до наших принцес, вони вас запрошують, - сказав другий вартовий.

Брати зайшли до вежі, вона була дуже гарна, мала багато написів на стінах та багато скульптур, дах вежі був покритий сріблом та золотом.

- Доброго дня! - промовили красуні.

- До-до-б-брий день! - не могли вимовити ні слова принци. Від такої краси аж дух захоплює!

- Невже ви боїтесь? Краще підемо і поговоримо про мир наших народів, - сказала Весна.

- Скажіть, будь ласка, чи не бажаєте ви чаю з булочками? - запитала Літо.

- Ні, дякуємо, а скажіть як вас звати, хоч нам і говорили, але ми хочемо почути це з ваших вуст, - запитали брати.

- Мене звати Літо.

- А мене Весна.

- Я Осінь.

- А я Зима. А як же вас звати?

- Я Дощ. Мій старший брат Сніг.

- А я Вітер.

- Мене звати Сонце.

- Чи можна поглянути на вашу кімнату? - запитав Вітер Весну.

- Звичайно. А то ми зовсім забалакалися.

- Я теж поведу і покажу Сонцю свою кімнату, - сказала Літо.

Кожен показав їм свої кімнати. А коли годинник пробив 22 годину, дівчата сказали:

- Прийшов наш час воювати з чаклункою.

- Літо, Весна, Зима, Осінь, чому ви це сказали, думаю, ви пожартували? - запитав Сонце.

- Ні, це не жарти, її, ту відьму, можна лише подолати справжньою любов’ю, - відповіла Літо.

- Але Літечко ти моє, я тебе кохаю справжньою любов’ю. Я тебе покохав з першого погляду! Будь моєю дружиною!? - сказав Сонце.

- Я теж тебе кохаю, я завжди буду з тобою! - відповіла Літо. - Ми разом переможемо відьму.

- Ми теж з вами, - сказали Весна і Вітер.

- Ми теж кохаємо один одного, тому ми з вами, - відповіли Зима і Сніг та Осінь з Дощем.

- Прийшов ваш час помирати, - кричала відьма.

Вона взяла свій платочок і кидала на закоханих. Але вони залишалися на місті, міцно обіймаючись, начебто жартують над чаклункою. Вона зрозуміла, що так просто їх не вб’єш. Закохані поклялися, що кожна сестра народе по три дитини. Сила кохання допомогла їм вбити відьму. Горів вогонь кохання, тому відьма.... Вона не померла, а її зла душа навіки згоріла. А тіло відьми стало тілом батька принцес - Рік.

- Тату, це ти? Чи ти відьма? - запитали принцеси.

- Дівчата мої, донечки, це я, ваш батько.

- Але, тато, ти ж загубився 20 років тому.

- Діточки, мене зла чаклунка забрала. Вона втілилася своєю душею мені в тіло і прийняла свою форму, яку придумала.

- Тато, а ми сьогодні вже випробували силу кохання. Пам’ятаєш, про яку ти нам розповідав? - запитала Весна.

- Ви вже маєте чоловіків? - запитав Рік.

- Ще нІ, але ми хочемо бути подружжям. - сказали дівчата.

- Добре. А хто з ким буде одружуватись? - запитав батько.

- Я з Вітром, і ми будемо жити разом, - сказала Осінь.

- А я з Сонцем.

- Я зі Снігом.

Всі одружилися і клятву додержувалися. Літо народила трьох синів - Червень, Липень та Серпень. Осінь - Вересень, Жовтень та Листопад. Зима - Грудень, Січень та Лютий. А Весна - Березень, Квітень та Травень. Разом вони теж царі погоди. Зима зі Снігом роблять погоду холодною та веселою. Щоб ніхто не ображався батько Рік сказав:

- Кожен буде царювати по черзі. Після Зими буде Весна і Вітер. Потім Літо і Сонце. А після них Осінь та Дощ.

А їх сини - теж володарі царства. Всі закохані приходять завжди у гості до батька. [...]
Начало
[527] [ 528 ] [ 529 ] [ 530 ] [ 531 ] [ 532 ] [ 533 ] [ 534 ] [ 535 ] [ 536 ] [ 537 ] [ 538 ] [ 539 ] [ 540 ] [ 541 ] [ 542 ] [ 543 ] [ 544 ] [ 545 ] [ 546 ]

Информация с сайта: pv-gazeta.dp.ua