Сказка о природе


Цінуй природу

На канікули четвертий клас пішли в похід. Спочатку вони хотіли піти на річку Вовчу, потім до живої водиці, і нарешті вирішили що підуть всі у ліс.

Спочатку, щоб подолати цей маршрут, вони разом малювали план походу. І ось що у них вийшло: кожен взяв олівець і на одному аркуші намалювали по одній маршрутній штучці. Хто намалював болото, хто річку, що втікала в те болото, але найбільша частина класу малювала дорогу.

Валентина Григорівна, їх вчителька, не встигла побачити, що вони намалювали, тому чекала готовий план. Нарешті, малюнок закінчений! Вчителька, яка мала добре серце, лукаво всміхнулась на своїх діток, та сказала:

- Ну що, ходімо?

- Так, так, скоріше! - викрикували діти, стрибаючи.

Їх маршрут був дуже цікавий.

- Ось погляньте, як цвіркуни купаються весело, а ось лелека, бачите? Вона лове жаб, - говорила так цікаво Валентина Григорівна.

Маршрут продовжувався, Валентина Григорівна розповідала про дерева, річки, болота, риболовів, про квіти та багато чого іншого.

- Дерева, - продовжувала вчителька, - це повітря, воно нам допомагає живитися тиснем. Вітер збирає пиляку в себе та розносе по всьому, що тільки не буде під ним, а дерева, точніше, його листочки, вбирають пилюку...

Клас у лісі роздивлявся білочок на дереві, які їли грибочки. Валентина Григорівна назбирала горішок та давала білочкам з руки. Тварини не боялися її, учні навіть думали, що їх вчителька знає мову природи.

Найбільше вона полюбляла квіти, всі квіти, які не побаче вчителька, ні, вона їх не рвала бо сама говорила: “Квіти - це краса всіх народів”. Вона їх лише фотографувала та вустами чула запах ароматних квіточок.

Валентина Григорівна дуже берегла природу і учнів вона любила...

І чомусь пустився дощ, діти поховалися під дерева. А вчителька навпаки, сміялася та була радісна, що дощ пустився. Вона сказала:

- Чому ви поховалися? Краще пос-тійте на теплому дощику, бачите сонце теж світить як чудово!

- Погляньте, веселка, яка вона гарна, які кольори, - зраділи учні.

- Бачите, природу потрібно берегти, бо ви більше ніколи не побачите такі веселкові кольори. Такими кольорами квіти. Бережіть природу! - наказувала вчителька.

Ось тепер я вмію читати мову природи. Ти теж можеш це робити. Це просто - цінуй природу!

Це оповідання я присвячую вчительці, яка вчила мене до четвертого класу, - Валентині Григорівні Коваленко. [...]
Начало
[522] [ 523 ] [ 524 ] [ 525 ] [ 526 ] [ 527 ] [ 528 ] [ 529 ] [ 530 ] [ 531 ] [ 532 ] [ 533 ] [ 534 ] [ 535 ] [ 536 ] [ 537 ] [ 538 ] [ 539 ] [ 540 ] [ 541 ]

Информация с сайта: pv-gazeta.dp.ua